Старе кіно

Кожен з цих фільмів для мене має свою історію, в моїй пам’яті назавжди залишились спогади про те, як після появи в моєму домі відеомагнітофона всі друзі і сусіди батьків збиралися для того, щоб подивитись на касеті, не зрозуміле тоді для мене кіно «Gone with the Wind». Кіно про любов, як тоді говорила моя мама… Вже потім коли я виросла, то зрозуміла, що чомусь ще до війни зняли кольоровий фільм, фільм з Вів’єн Лі в головній ролі. Фільм, котрий отримав вісім Оскарів, і мабуть, є фільмом не лише про любов, а про багато інших, не менш важливих речей, як то війна і втрата ідеалів, сімейні цінності і корисливість, суспільні принципи і внутрішню свободу.
З «Сніданком у Тіффані» пов’язана інша історія, на цей фільм я звернула увагу після того, як подивилася вже сучасну мелодраму «Кейт і Лео». У цій історії про сучасний Нью-Йорк Кейт говорить про свого сусіда, який щовечора слухає музику з фільму «Сніданок у Тіффані», а після того лягає спати. Це кіно, нехай на 20 років старше за легендарні «Розвіяні вітром» справило на мене просто незабутнє враження. Воно таке просте і водночас таке романтичне і сповнене надії, любові, може трохи божевілля і побуту жителів Нью-Йорку середини ХХ століття, коли головні герої замовляють «у Тіффані» гравірування на перстені з пачки чіпсів. І Холлі Галайтлі, котра ховає телефон в валізці, щоб він не дзвонив голосно і кличе кота просто кіт, яка боїться реального життя і через це уникає любові, просто не може не викликати симпатії.
Фільм «У джазі тільки дівчата» (саме так чомусь в радянському прокаті переклали назву «Some like it hot») видатний вже тим, що в ньому одну з своїх найкращих ролей зіграла Мерлін Монро. А ще тим, що чорно-білий, наївний, добрий і романтичний. А фраза «У кожного є свої недоліки», стала, мабуть, настільки ж популярною, як слова Скарлет О’Хара, котра говорила що не буде думати про це сьогодні, а подумає про це завтра.
А ще у всіх старих фільмах просто геніально продумані костюми і діалоги, у них немає навіть натяку на грубість і фальш, вони наскрізь романтичні і щирі, в них немає спец ефектів, в них правильно вибрана композиція кадру і світло. Але, зрештою, не в тому справа, може, я просто люблю старі фільми…